Рекомендації педагогам щодо підвищення ефективності формування умінь дітей під час самостійної пізнавальної діяльності

З метою підвищення ефективності формування умінь дітей педагогу необхідно:

  1. забезпечити комфортний мікроклімат у групі – добирати відповідні інтонації голосу, доброзичливо ставитися до дітей та сприяти доброзичливим стосункам між дітьми, враховувати їхнє бажання спілкуватися, брати ту чи інакшу участь у діяльності тощо;
  2. ніколи не примушувати дітей виконувати будь-які дії;
  3. передбачати дії та матеріальні умови (запасні знаряддя, матеріали), щоб дати змогу дитині, за бажання, виправити допущені помилки;
  4. доброзичливо звертатися до кожної дитини на ім’я, уникати різних категоричних негативних оцінок, зауважень. Прагнути, щоб оцінки та допомога більше надавалася дітьми, ніж педагогом – допомогу однолітка дитині легше прийняти;
  5. бути для дітей прикладом щодо того:
  • як делікатно звернути увагу товариша на недоліки, попередньо відзначивши позитивне;
  • як зробити «м’яке» зауваження;
  • як дати пораду, показати, пояснити, запропонувати тренувальні вправи;
  • як виявити своє схвалення результату діяльності, чи підбадьорити дитину;
  • пропонувати більш здібним дітям дізнатися, кому потрібна допомога, та запропонувати свої послуги;
  1. учити дітей – лідерів помічати успіхи «слабких» дітей, та звертати на них увагу інших;
  2. забезпечувати зміну ролей для кожної дитини – кожна має побувати у ролі лідера підгрупи,щоб відчути відповідальність, одержати задоволення від виконаного обов’язку чи турботи про товаришів. З цією метою слід варіювати обов’язки лідера. Для формування організаторських навичок дитину слід періодично ставити у такі умови, коли товаришам не обійтися без її допомоги;
  3. гнучко змінювати завдання відповідно до того,як змінюються можливості дітей, щоб весь час діяти «у зоні найближчого розвитку», для чого – змінювати способи організації дітей:
  • регулювати кількість дітей у підгрупах, диференціювати завдання відповідно до індивідуальних можливостей дітей;
  • поступово ускладнювати зміст взаємодії дітей – передбачати більш ролей, самостійний їх розподіл, визначення обов’язків, взаємодопомогу, взаємоконтроль, взаємооцінку;
  • домовлятися з дітьми про організацію та виконання, про критерії оцінки, способи контролю – спочатку пропозиції формулює педагог і обговорює з дітьми, а потім діти самі домовляються про все і розповідають про це педагогу, ставлять запитання, звертаються за допомогою тощо;

4. ускладнювати колективну діяльність за змістом:

  • збільшувати питому вагу ігрових, трудових та навчальних завдань, що потребують значніших розумових та вольових зусиль;
  • при підборі завдань різного рівня складності орієнтуватися на випередження, а ще – мати запас завдань на випадок, якщо діти легко виконають попередні завдання, щоб забезпечити достатнє навантаження;
  • не допускати перевтоми дітей – це причина негативних емоцій, наслідком яких є зниження інтересу до пізнавальної діяльності; слід зняти втому, змінивши позу дітей; зробити необхідні вправи, переключитись на контрастну діяльність.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *