Казка — це літературний жанр, який найбільш полюбляють діти. Бюлер спеціально вивчала роль казки в розвитку дитини. На її думку, герої казок прості й типові, вони позбавлені будь-якої індивідуаль¬ності. Часто вони навіть не мають імен. їхня характеристика вичерпується двома-трьома якостями, зрозумілими дитячому сприйняттю. Але ці характеристики доводяться до абсолютного ступеня: небувала доброта, хороб¬рість, спритність. При цьому герої казок роблять все те, що й звичайні поди: їдять, п’ють, працюють, одружуються тощо. Усе це сприяє кращому розумінню казки дитиною.
Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання – це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства.
У старшому дошкільному віці розвиваються всі види сприймання: прості та складні. Дитина здатна сприймати казку, оповідання, сюжетний малюнок, схему, людину, час, простір тощо. Зовнішні рухові орієнтовні дії трансформуються у власне перцептивні дії, внаслідок чого сприймання з процесу чуттєвого образу перетворюється в процес розпізнавання. Засвоєні чуттєві еталони дитина навчається використовувати як мірки для систематизації властивостей навколишньої дійсності (форма, величина, колір). Сприймання втрачає афективний характер, і дитина переходить від суб’єктивної оцінки баченого до об’єктивної.
У середньому дошкільному віці продовжує розвиватися активний інтерес до предметів і явищ навколишнього світу, а отже, і період активного формування власне пізнавальної діяльності, її мотиваційного та операційного компонентів. Дитина стає допитливою. Це нова, якісно вища сходинка в розвитку пізнавальної потреби дитини, яка є внутрішнім джерелом пізнавальної активності. Увага дитини з окремих предметів, їх назв і якостей переноситься на співвідношення і зв’язки між ними. Вона починає затримуватись на діях з предметами, помічати їх причини та наслідки, зацікавлюється взаємодіями предметів у навколишньому світі, що ведуть до появи нових запитань: Чому? Навіщо? Звідки? Як це відбулось? Дитина поступово переходить від поверхового відображення окремих розрізнених предметів і явищ до пізнання їх взаємозв’язків, взаємовідношень, від практичних спроб і помилок через постійне вдосконалення орієнтовних дій сприймання до мислительних дій. Особливістю пізнавальної активності дітей середнього дошкільного віку і є постійна взаємодія практичних, пробних та інтелектуальних дій.
Розвиток самосвідомості і виділення(виокремлення) образу»Я» стимулює розвиток особистості й індивідуальності. Малюк починає чітко усвідомлювати,хто він і який він. Внутрішній світ дитини наповняється суперечностями:вона прагне самостійності і в той же час не може впровадитися із завданням без допомоги дорослого,дитина любить рідних,вони для неї дуже значущі,але вона сердиться на них через обмеження її свободи.
Найважливішим психічним новоутворення раннього віку є мовлення і наочно –дієве мислення. Свідчення від переходу від періоду дитинства до періоду раннього дитинства є розуміння призначення і спосіб використання предмета або речей. Засвоєння предметних дій відбувається трьома етапами.
Гоменюк Сніжана Василівна